Крім того, Єврокомісія може розпочати проти Польщі процедуру покарання за те, що польська влада, відповідно до законодавства ЄС, зобов’язана забезпечити вільний рух українських вантажівок на прикордонних переходах, але цього не відбувається.

Також, у понеділок, 14 листопада, Президент Польщі Анджей Дуда прийняв відставку чинного прем’єра Матеуша Моравецького та його уряду і доручив йому сформувати новий уряд. 

Експерти стверджують, що формування нового уряду Польщі може перенести вирішення питання блокади пунктів пропуску на кордоні з Україною на тривалий термін. 

Чи вдасться українській владі домовитись із польською та що стало причиною загострення стосунків між країнами? Про це в ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” розповів журналіст і народний депутат України Микола Княжицький. 

Зараз в Польщі склалась ситуація, коли опозиція фактично буде утворювати уряд, а президент Дуда – на іншому “полюсі”. Польський президент має репутацію справжнього друга України. Чи не стане протиріччя Дуди і опозиції проблемою для україно-польських стосунків? 

Українська влада вела діалог з польською владою, але не спілкувалась з опозицією 

Не повинно, тому що Туск, який очолює об'єднану опозицію і яка прийшла до влади, має стати прем'єр-міністром. А це – три партії, одна з яких – партія самого Туска. Ще є партії "Третя дорога" разом з Селянською партією та "Нова лівиця", і всі вони відверто заявляють про пряму і жорстку проукраїнську позицію. Тому, щодо ставлення до України, гірше точно не буде. 

Є одна проблема, яка полягає в тому, що українська влада, на жаль, робила досить багато помилок, бо спілкувалася лише з владою і взагалі не спілкувалася з опозицією. Одна справа, коли це всередині країни відбувається, що теж погано, інша – коли це відбувається назовні, тим більше з нашим стратегічним партнером. Це не зовсім правильно. Попри те, опозиція є абсолютно проукраїнською і буде відстоювати проукраїнські інтереси. В цьому, запевняю, немає жодних сумнівів.

Чому ми не спілкувалися з опозицією, а вели діалог лише з польською владою? На вашу думку, це просто халатність та недбалість чи непрофесійність? 

Я думаю, що, по-перше, сама польська влада була проти таких контактів, а по-друге, це традиція сьогоднішньої української влади. Вони звикли, що опозиція нічого не варта, що вони самостійно ухвалюють усі рішення. А в Польщі, де польське суспільство було поділене навпіл, а зараз більшість проголосувала за опозицію, зовсім інша картина. Тому, коли приїжджав президент Байден до Польщі, він зустрічався як з владою, як і з Туском, який очолював опозицію. Це дуже мудра і розумна позиція. 

Українські політики, коли їдуть у Сполучені Штати, говорять і з демократами, і з республіканцями. Завжди треба, не втручаючись у внутрішні справи тієї чи іншої країни і шануючи право влади керувати і управляти, мати контакти і з владою, і з опозицією. Бо багатопартійна підтримка для України є надзвичайно важливою як в Польщі, так і в інших країнах. 

Тобто в США це робили, в Польщі, на жаль, вийшла інша ситуація. Як нам зараз згладити всі ці конфлікти і хто в цьому має брати участь?

Зараз складний період, тому що президент Дуда доручив сформувати уряд чинному прем'єр-міністру Моравецькому, а жодних шансів це зробити він немає. Це означає, що старий уряд не буде мати повноцінної влади, тому що він  вжевідходить, а новий – досі не сформовано. Новий уряд буде потребувати нового порядку денного. Дуже часто проблеми, які виникають між нами і Польщею, пов’язані зі стосунками Польщі і Європейського Союзу, а не України і Польщі. Вже зараз Європейська комісія досить жорстко висловилася щодо блокування польськими перевізниками роботи українських перевізників, тому що це суперечить нормативним документам СЄ. І вірю, що Євросоюз наведе в цьому лад. 

Сільське господарство України, попри втрати території, є конкурентом для Польщі 

Попри те, нам, звичайно, потрібно спілкуватися з Польщею, бо ми розпочнемо перемовини щодо нашого вступу в Європейський Союз. І нам, безумовно, потрібно буде робити все, щоб Польща нас у цьому підтримала. Для цього треба мати дуже досвідчених переговорників, які чітко зберігають свою позицію, особливо коли це стосується сільського господарства. Бо потужне українське сільське господарство, навіть попри наші тимчасові втрати територій, залишається одним з найсильніших в Європі. І конкурекційно може загрожувати не лише Польщі, а й багатьом іншим країнам. 

Разом з тим, інтеграція до Європейського Союзу дає для нашого сільського господарства величезні можливості, тому що ЄС готує і підтримує сільське господарство в різних країнах, будує різні галузі: і садівництво, і тваринництво, і для нашого сільського господарства, для наших фермерів це велика можливість. Разом з тим, в нас працюють великі агрохолдинги, що не є типовим для багатьох європейських країн. В Україні в людей є паї, і питання виникає в тому, чи отримають ці люди кошти від Європейського Союзу за свої паї чи ні. Бо це – мільйони євро, це дуже багато грошей. І тут позиція України має бути надзвичайно відповідальною й узгоджуватися з позицією Польщі, бо таку політику треба разом просувати в Європейському Союзі.

Таким чином, перед українською владою стоїть дуже багато фахових викликів на покращення стосунків з Польщею і наша інтеграція в ЄС. А я наразі не бачу, щоб українська влада була до цього готовою або хоча б усвідомлювала ці виклики. 

Ви сказали, що ми будемо неабиякими конкурентами для Польщі. Думаю, в цей перелік можна записати не лише Польщу, а й Угорщину і Словаччину. На вашу думку, чи пов'язана саме з цим антиукраїнська позиція країн-сусідів? 

Угорщина проводить відверту проросійську політикою. Справа навіть не в конкуренції, а в тому, що вони піддаються впливу російських грошей. Крім того, Угорщині, на жаль, бракує демократії, і Європейський Союз про це відверто говорить. Схожа ситуація була в Словаччині. Там до влади прийшли сили, які одразу були негативно налаштовані щодо України. В Польщі і влада, і опозиція підтримували Україну під час повномасштабного вторгнення. І ситуація з Польщею зовсім інша, тому що вона, безумовно, може і має бути нашим союзником. І Україна, і Польща, стратегічно зацікавлені в цьому. 

Проросійські сили мають мінімальний вплив на Польщу

Польща не має тих російських впливів, хіба що на якісь невеликі проросійські партії, як, наприклад, партія "Конфедерація", яка підтримує блокування роботи українських перевізників на польсько-українському кордоні. Але ця партія отримала лише 7% голосів до парламенту, тобто вона не буде входити в провладну більшість. Ця партія залишиться в опозиції та її вплив – мінімальний.

Як ви оцінюєте майбутні стосунки між Євросоюзом і новою владою Польщі?

Я думаю, що стосунки між Польщею і Євросоюзом можуть значно покращитися, тому що чинна влада дуже часто виступала з антиєвропейською риторикою, бачила значну загрозу для Польщі, наприклад, у сусідній Німеччині. А нам важливо зберегти єдність Європейського Союзу і Польщі. Через те, я думаю, що для України і для нашої підтримки в ЄС – це дуже позитивні знаки, і не буде жодних суперечностей чи протистоянь між польською владою і Євросоюзом. 

Яка роль Польщі в українській євроінтеграції? 

Дональд Туск, який є великим другом України, очолював Європейську раду і має величезний досвід, буде робити все для того, аби спонукати Європейський Союз і фінансово підтримувати Україну, і підтримати нашу європейську інтеграцію. Це його програмна політика, так само, як і інших партій, які входять до коаліції. Тому Польща, яка буде зацікавленою у єдності в Європейському Союзі, точно збільшить там вплив і буде нашим сильним союзником.

Від різних аналітиків зараз звучить фраза, що в Польщі нарешті подолали популізм. Чи погоджуєтесь ви з такою тезою?

Я погоджуюся, тому що антиєвропейська риторика польської влади саме популістична. Коли ця партія тільки прийшла до влади – піднялися антиукраїнські настрої. Вони прийняли цілу низку законів, які стосувалися Волинської трагедії й українсько-польських історичних відносин, які були відверто антиукраїнськими. Разом з тим, вони були популістичними, тому що приймали ці закони для того, аби нагадати народу Польщі про глибокі рани, які, на жаль, раніше були в стосунках між нашими країнами. І саме “тригеріння” цих ран допомагали владі збільшувати свій рейтинг і триматися при владі. 

Польська владна партія конкурувала з проросійською партією "Конфедерацією" і намагалася конкурувати з більш антиукраїнськими гаслами, щоб забрати собі їхній електорат. Зараз виборча кампанія завершилася. Через це антиукраїнських гасел у Польщі буде набагато менше. Але є шанс розвинути нормальну польсько-української співпрацю, і ми не маємо його втратити. 

Чи можемо ми перейняти польський досвід і побороти популізм в Україні? 

Дуже важливо, що польське суспільство чітко усвідомлювало, чого прагне. У Польщі багато хто говорить, що повернулися часи “Солідарності” – це коли демократичне суспільство виступало проти демократії і проти автократії. Популізм – є одним з головних конкурентів саме демократичних процесів. Нова польська влада обіцяє будувати демократичні процеси. І саме тому вони прийшли до влади, тому суспільство було не незадоволеним тими антидемократичними тенденціями, які були в Польщі. Наприклад, польське суспільне мовлення перетворилося на державне телебачення і відстоювало позицію лише правлячої політичної сили. 

Люди, які намагаються обмежити права опозиції, – потерплять фіаско

Схоже відбувається і в Україні на телемарафоні "Єдині новини". А люди, які, так би мовити, "закручують гайки" і намагаються обмежити права опозиції, власне, й використовують популізм для особистої підтримки. Але рано чи пізно вони зазнають фіаско. І польський урок, який відбувся, дуже важливий для України. Лише зараз в Україні, коли через воєнний стан неможливо провести вибори, ми можемо побудувати об'єднане суспільство. І лише шляхом створення уряду національної єдності можна подолати популістичні кроки і зробити так, щоб суспільство об'єдналося проти спільного ворога. 

Виклики, які стоять перед нами, набагато масштабніші за ті, які стоять перед Польщею. Польща їх може подолати шляхом виборів, а нам потрібно подолати їх шляхом нашої відповідальності і спільної єдності перед загрозою ворога в обличчі Росії.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені спікерами. 

Читайте також: Україна в НАТО без окупованих територій